Цього року МОЗ затвердив три стандарти, які роблять допомогу при залежностях зрозумілою і однаковою по всій країні.
Ми затвердили три ключові стандарти медичної допомоги щодо розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин (ПАР):
- Алкоголь (наказ МОЗ від 16.12.2025 №1897)
- Опіоїди (наказ МОЗ від 11.07.2025 №1102)
- Інші психоактивні речовини та стимулятори (наказ МОЗ від 13.01.2025 №84)
У 2024 році, за даними ЕСОЗ, 172 059 людей отримали лікування через розлади, пов’язані з психакативними речовинами (із них 105 068 – алкоголь, 66 991 – інші наркотичні речовини), а 30 768 пацієнтів перебували на замісній підтримувальній терапії.
Також зростає тиск на суспільну безпеку: 13,2% адмінправопорушень вчинено у стані сп’яніння, а керування в стані сп’яніння становило 66 414 випадків за ст.130 КУпАП.
Тому затвердження цих трьох стандартів МОЗ критично важливе, бо переводить систему від “гасіння пожеж” до єдиних правил раннього виявлення, маршруту пацієнта і довготривалого лікування, з акцентом на психосоціальну допомогу та зниження шкоди тобто на те, що реально зменшує ускладнення, рецидиви і втрати для людей та громад.
Алкоголь. Важливо безпечно пройти синдром відміни (під меднаглядом, із корекцією дефіцитів, зокрема тіаміну). Далі чекає поєднання психотерапії (мотиваційне інтерв’ю, КПТ, профілактика рецидиву, робота з сім’єю) і, за потреби, медикаментів для зниження ризику зриву.
Опіоїди. У невідкладній ситуації ключове налоксон і підтримка дихання.
Для синдрому відміни та довготривалого лікування основою є ПТАО (метадон або бупренорфін) разом із психосоціальною підтримкою, щоб людина могла стабілізуватися і повернутися до нормального життя.
Інші психоактивні речовини і стимулятори. Часто немає “чарівної пігулки”, тому основа структурована психосоціальна терапія (мотиваційне інтерв’ю, КПТ, інші доказові підходи) і безпечна медична допомога при гострих станах.
Проблема залежностей складна не тому, що медицина «безсила», а тому, що це довготривалі стани з ризиком рецидивів, і люди реагують на лікування по-різному. Навіть у країнах з найкращими системами охорони здоров’я лікування не виглядає як “раз пролікували і назавжди”. Наприклад, при опіоїдній залежності замісна терапія реально рятує життя і знижує смертність, але цей ефект тримається доти, доки людина перебуває на лікуванні. При алкогольній залежності ліки й психотерапія допомагають зменшити кількість зривів, але не всім і не однаково, тому без регулярної підтримки ефект швидко слабшає. Для стимуляторів і нових психоактивних речовин узагалі не існує “чарівної пігулки” там працює насамперед психотерапія, яка знижує шкоду, але не гарантує ідеального результату.
Саме тому залежності в медицині сприймають як хронічні захворювання: з періодами покращення і загострень, із потребою в ранньому виявленні, поступовому лікуванні та тривалій підтримці. І саме тому стандарти важливі, бо вони дають людям більше шансів на стабільність, а системі менше хаосу і випадкових рішень.