Хвороба Паркінсона є хронічним прогресуючим захворюванням центральної нервової системи, що значно погіршує якість життя. Хвороба не є смертельною, проте її лікування — пожиттєве.

Причини розвитку хвороби Паркінсона науці достеменно не відомі, проте вчені виділяють фактори ризику розвитку недуги. Зокрема:

• черепно-мозкові травми;

• перенесені інсульти;

• спадкова схильність;

• надлишковий та неконтрольований прийом лікарських засобів;

• атеросклероз та перенесений енцефаліт (в результаті виникає ураження тканин головного мозку).

Також розвитку хвороби, на думку науковців, можуть сприяти депресія та шкідливі звички.

Ранні симптоми хвороби Паркінсона (неприємні відчуття у кінцівках) з`являються за 15-20 років до появи помітних порушень у стані здоров’я хворого. Коли головний мозок вже уражений і хвороба прогресує, у людини виникає тремтіння рук у стані спокою, скутість рухів та “бідність” міміки, погіршення дрібної моторики та уповільненість рухів, порушення здатності тримати рівновагу в тій чи іншій позі. Людині важко встати зі стільця, почати будь-який рух (виникає відчуття «прилипання» до місця).

Крім того, у хворого можуть виникати проблеми зі сном, порушення роботи шлунково-кишкового тракту та сечостатевої системи, запаморочення, порушень мови, депресія, тривожні стани та втома.

Найчастіше захворювання проявляється у 55-60 років, проте може розвинутись і в 40 років (ранній початок) або до 20 років (ювенільна форма). Чоловіки хворіють дещо частіше, ніж жінки.

Отож, якщо помічаєте у своїх рідних порушення постави та рухів (голова нахилена вперед, коліна та лікті напівзігнуті, спина згорблена), необхідно терміново звернутися до лікаря-невропатолога. Фахівець встановить діагноз та призначить необхідне лікування.