Надзвичайна клінічна актуальність COVID-19 визначається пошуком ефективних та доступних засобів для лікування респіраторних розладів в амбулаторних умовах у пацієнтів з групи ризику виникнення ускладнень з легким та помірним перебігом інфекції. Пошук ефективних засобів для лікування COVID-19 зумовив ґрунтовне дослідження ефективних та доступних препаратів з групи глюкокортикостероїдів (ГКС). Поширене застосування ГКС у пацієнтів з ускладненим перебігом SARS-CoV-2 на респіраторній підтримці зумовлене кількома чинниками, провідним з яких є забезпечення потужного зворотного зв’язку з імунною системою, в результаті чого знижується гіперімунна відповідь та, відповідно, площа запалення нижніх дихальних шляхів. Проведений згодом аналіз результатів масштабного рандомізованого дослідження RECOVERY свідчить, що при легкому та помірному перебігу респіраторної інфекції у пацієнтів, які не потребували респіраторної підтримки, було б помилково призначати системні ГКС, оскільки ризик побічних ефектів від застосування гормонотерапії переважає користь [5]. Водночас спираючись на  невелику кількість госпіталізацій серед пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) на початку пандемії, дослідники звернули увагу на інгаляційні кортикостероїди (ІКС). На підставі клінічного досвіду застосування ІКС, які забезпечують швидкий протизапальний ефект та зменшення вираженості дихальних порушень у пацієнтів з ХОЗЛ, висунуто припущення про захисний ефект завдяки зменшенню кількості споріднених із SARS-CoV-2 рецепторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)2 в нижніх дихальних шляхах у пацієнтів з респіраторними порушеннями, викликаними COVID-19, які входять до групи ризику виникнення ускладненого перебігу респіраторної інфекції [2, 3]. Однак огляд оприлюднених результатів кількох популяційних досліджень свідчить про суперечливі результати щодо ефективності ІКС у пацієнтів з легким та помірним перебігом COVID-19 [1, 4]. Суперечливість питання ефективності та безпеки застосування ІКС у пацієнтів з групи ризику в амбулаторних умовах спричинило дослідження захисних властивостей інгаляційного будесоніду, яке провела група дослідників з Університету м. Оксфорд, Великобританія, на чолі з Лі-Мі Ю [6]. Результати дослідження можна знайти на сайті журналу «Ланцет» (The Lancet).

Методи та результати

У дослідження включено 4700 пацієнтів віком 50–65 років з коморбідними станами, у яких впродовж 14 днів відмічали легкі та помірні респіраторні симптоми, викликані коронавірусом. Залежно від лікувальної тактики пацієнтів було поділено на три групи. Як основне лікування пацієнтам інтервенційної групи (n=1073) призначили застосування інгаляційного будесоніду у дозі 0,008 г двічі на добу впродовж 14 днів з можливістю продовження до 28 днів за необхідності. Результати дослідження порівнювали з результатами другої групи (n=1988), пацієнти якої отримували лікування з приводу респіраторної інфекції відповідно до національних настанов, та третьої групи (n=1639), в якій застосовували альтернативні засоби лікування. Первинною кінцевою точкою обрано час повідомлення пацієнтів про покращення суб’єктивного самопочуття, частоту госпіталізацій або летальний кінець внаслідок інфекційного ускладнення. Первинний аналіз надав наступні результати.

  1. В інтервенційній групі час до покращення самопочуття становив 2,94 дня (95% довірчий інтервал (ДІ) 1,19–5,12). У ІІ та ІІІ групі час до зменшення вираженості симптомів становив 11,8 дня (95% ДІ 10–14,1) та 14,7 дня (95% ДІ 1,08–1,36) відповідно.
  2. Частота госпіталізацій та летального кінця в інтервенційній групі виявилася нижчою порівняно з ІІ групою та становила відповідно 6,8% (4,1–10,2) та,8,8% (5,5–12,7). Абсолютна розбіжність становила 2% (-0,2–4,5, відношення ризиків (OR) = 0,75).
  3. Серйозні побічні ефекти виявлено у 2 пацієнтів з інтервенційної групи та у 4 пацієнтів з ІІ групи, які були госпіталізовані внаслідок основного захворювання.

Висновки

Таким чином, застосування інгаляційного будесоніду зменшувало час до покращення клінічного стану, знижувало частоту госпіталізації внаслідок погіршення дихальних розладів та рівень смертності в осіб з групи високого ризику виникнення ускладненого перебігу SARS-CoV-2.