Хімічна зброя

НОВИЧОК

Потрапляє до організму людини при вдиханні, проковтуванні та при контакті зі шкірою.

Основні симптоми отруєння Новичком:

  • поява хрипів у легенях;

  • міоз;

  • підвищення потовиділення;

  • ускладнене дихання;

  • конвульсії;

  • мимовільне сечовипускання, дефекація;

  • блювота.

При довготривалій дії цієї хімічної речовини можлива зупинка серця, дихання.

Чим небезпечна хімічна зброя Новичок? 

Навіть якщо людина виживе після отруєння, вона буде страждати від невідворотного ушкодження м’язів та органів. Можливе також тривале ушкодження нервів.

ЗАРИН

Це рідина без запаху і смаку, яка відрізняється надзвичайною токсичністю. Хімічна зброя Зарин використовується як нервово-паралітична речовина.

Зарин може проникнути до людського організму різними способами: дотик до речовини чи зараженої поверхні, вдихання, приймання отруєної їжі та води. Ця хімічна речовина може поглинатися предметами довкола та тканинами.

Чим небезпечна хімічна зброя Зарин? 

При отруєнні у людини з’являються наступні симптоми:

  • перезбудження моторики;

  • мимовільне скорочення секреторних залоз та м’язів, а тому з’являються судоми та параліч;

  • скорочення дихальних та серцевих м’язів без участі свідомості;

  • також скорочення сечевого міхура, зіниць, м’язів травного тракту.

Якщо Зарин використовується у вигляді рідини він залишається небезпечним до 5 днів, якщо розпилюється в вигляді газу – до 20 годин. В зимовий час стійкість зменшується.

ІПРИТ

має маслянисту форму, безбарвна та не має запаху (в чистому вигляді). В технічному вигляді Іприт відрізняється жовто-коричневим кольором та часниково-гірчичним запахом. У воді розчиняється погано, але добре поєднується з бензином, спиртом, жиром, олією. Часто Іприт використовуються разом з іншими хімічними речовинами. Зокрема, етилдихлороарсином, луїзитом та фенілдихлороарсином. Уперше хімічна зброя Іприт була застосована ще за часів Першої світової війни як шкірно-наривна речовина.

Іприт швидко проникає в текстиль, папір, будматеріали, гуму. Також можна отруїтися при контакті шкіри з ураженим предметом.

Проявляється не відразу – лише через 2 години після отруєння. Але якщо надворі спекотна погода, а шкіра волога, симптоми з’являються за лічені хвилини:

  • перші ознаки – почервоніння шкіри, свербіж, печіння;

  • сухість шкіри, відчуття стягнутості, тепло;

  • через 16-30 годин на тілі з’являються дрібні бульбашки, які потім з’єднуються в одну, наповнену жовтою рідиною;

  • коли бульбашка лопається, на тілі залишаються виразки, які сильно болять та загоюються протягом 2 місяців;

  • можуть з’являтися рубці за повторного отруєння.

Чим небезпечна хімічна зброя Іприт? 

За високої концентрації смерть настає через 2-5 хвилин після отруєння.

VX

– нервово-паралітична масляниста речовина бурштинового кольору, яка не має ні запаху, ні смаку. Вважається однією з найбільш отруйних з усіх хімічних речовин, які застосовуються в бойових діях. VX використовують для зараження закритих водойм. При чому вони залишаються токсичними протягом тривалого періоду часу (до пів року). Але найчастіше ця хімічна зброя використовується у вигляді аерозолю, яким заражаються приземні шари. В цьому випадку вона розповсюджується вітром. Відбувається зараження військової техніки, предметів довкілля, озброєння.

Застосовується хімічна зброя VX через хімічні фугаси, артилерію, авіацію. Найбільшу небезпеку речовина становить в зимовий час, коли залишається на місцевості на 30-60 днів. Влітку вона працює 1-3 дні.

Чим небезпечна хімічна зброя VX? 

Якщо прийняти її всередину, то симптоми наступні:

  • 1-2 хвилини після приймання – звужуються зіниці;

  • 2-4 хвилин після приймання – підвищуються слиновиділення та пітливість;

  • 5-10 хвилин після приймання – з’являються судоми, параліч, спазми;

  • 10-15 хвилин після приймання – наступає смерть.

Симптоми при зараженні через шкіру трохи інші:

  • з’являються через кілька хвилин – годину;

  • м’язове посмикування в місці зараження;

  • судоми та слабкість;

  • параліч.

ЛУЇЗИТ

відрізняється дратівливим запахом та темно-коричневим кольором.

Це рідина зі шкірно-наривною дією та високою стійкістю. Подразнює, в першу чергу, органи дихання та слизову оболонку.

Чим небезпечна хімічна зброя Луїзит? 

Перші ознаки ураження проявляються вже за п’ять хвилин після отруєння. При цьому не важливо, як саме речовина потравила в організм: через шкіру, вдихання чи з їжею. Ступінь тяжкості отруєння залежить від часу перебування в зараженній місцевості та дози. При вдиханні відразу уражуються верхні органи дихання.

Основні симптоми отруєння Луїзит:

  • легка форма отруєння проходить через кілька днів;

  • важка форма отруєння – головний біль, спазми в районі грудей, задишка, блювання, загальна слабкість, втрата голосу;

  • при потраплянні в очі – втрата зору на 7-10 днів.

ЗОМАН

в чистому вигляді відрізняється легким фруктовим запахом. Це рідина без кольору, яка є дуже токсичною. Технічний Зоман може виглядати солом’яно-жовтим через різні домішки. Наголошується, що хімічна речовина Зоман втричі токсичніша за Зарин. Але симптоми отруєння в них дуже схожі:

  • параліч;

  • міоз;

  • слиновиділення;

  • пітливість;

  • судоми м’язів.

Чим небезпечна хімічна зброя Зоман? 

В високих концентраціях призводить до смерті.

При найпершій підозрі про застосування хімічної зброї не гайте часу,

щоб принюхатись чи щось проаналізувати. Бо симптоми та тяжкість отруєння залежить від часу протягом якого зарин чи інша отрута діяла на вас.

  • Якщо ви носите окуляри, одягніть їх.

  • Якщо снаряд із зарином розірвався біля будинку, потрібно негайно зачинити вікна, двері, закрити всі вентиляційні отвори. Ні в якому разі не вмикати кондиціонер.

  • Не виходьте на вулицю одразу після атаки хімічною зброєю, термін дії більшості отрут сягає години. Потрібно дочекатись сповіщення що хімічна загроза минула, інформацію про шляхи безпечної евакуації.

  • Якщо вибух відбувся на вулиці, потрібно негайно залишити це місце, рухаючись проти вітру. Пересувайтеся потрібно швидко, але не бігти, щоб не прискорювати дихання. Бажано заховатись у найближчому приміщенні хоча б в автомобіль з піднятими вікнами.  

  • Якщо ви зазнали хімічної атаки, потрібно якнайшвидше позбутися одягу. Зарин на одягу випаровується і становить небезпеку. Одяг не варто знімати через голову, краще розрізати та таким чином зняти його.

  • Після того, як зняли одяг, потрібно промити всі ділянки шкіри як контактували з отрутою водою, краще з милом. Чим більше, тим краще.

  • Очі також потрібно ретельно промити водою не менше 10 хвилин.

  • Не торкатися поверхонь, які можуть бути заражені зарином.

  • Штучна вентиляція легень, тим більше штучне дихання в такій ситуації неприпустиме.

Якщо звернутися до спеціалістів немає можливості, то, найкращим антидотом є:

  • Діазепам;

  • Антропін.

Також варто використовувати водні розчини аміаку, лугів, пероксиду водню, розчин гідроксиламіну у слабко-лужному середовищі для знезараження поверхонь, приміщень, предметів та навіть одягу.

Волосся та нігті, які були відкриті та уражені зарином, необхідно зістригти. Так ви зменшите прояв симптомів. Якщо отрута потрапила до ротової порожнини, рекомендується якнайшвидше промити шлунок – слабким лужним розчином. Пізніше потрібно дати постраждалому активоване вугілля.

Що потрібно робити, отримавши сигнал хімічної небезпеки (незалежно від виду ОР):

  • Бути напоготові: за можливості мати індивідуальні засоби захисту – протигаз, респіратор з клапаном, окуляри захисні типу “консерви”, верхній одяг з водовідштовхуючої тканини. Зробити запас питної води (необхідно оновлювати за першої можливості, та води для санітарної обробки, яка може знадобитися. Запастися простими засобами для санітарної обробки: сода питна (натрія гіброкрбонат) – одна пачка, розчин аміаку (нашатирний спирт) – до 2 флаконів по 100 грам.

  • Слухайте повідомлення від управління цивільного захисту та керуйтеся ними.

  • Уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або інших засобах оповіщення) про небезпеку хімічного зараження, виконайте передбачені заходи.

  • Надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри та очей.

  • По можливості негайно залишіть зону хімічного забруднення.

  • Якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні і негайно та надійно герметизуйте приміщення! Зменшіть можливість проникнення ОР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно закрийте вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, щілини в рамах вікон та дверей заклейте, вимкніть джерела газо-, електропостачання та загасіть вогонь у печах. Чекайте повідомлень органів влади з питань надзвичайних ситуацій за допомогою засобів зв’язку.

  • Знайте, що уражаюча дія конкретної НХР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості, тому якщо немає можливості покинути небезпечну зону, не панікуйте і продовжуйте вживати заходи безпеки.

  • Виходьте із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри, лощини – в низинах може бути висока концентрація отруйних речовин;

  • За підозри ураження НХР уникайте будь-яких фізичних навантажень, необхідно пити велику кількість рідини та звернутися до медичного закладу;

  • Після виходу з зони хімічного забруднення обов’язково пройти санітарну обробку – часткову та повну. Для цього керуватися вказівками працівників служби порятунку, поліції чи медичних працівників.

  • За виявлення найменших ознак отруєння – звернутися по медичну допомогу!

Незалежно від виду ОР, заходи з порятунку життя та мінімізації шкідливих наслідків повинні включати такі кроки (етапи):

  • Негайне припинення доступу ОР речовин до організму: винесення, виведення постраждалого із зони ураження; застосування індивідуальних засобів захисту; проведення часткової санітарної обробки (СО).

  • Припинення подальшого (вторинного, відтермінованого) надходження ОР до організму: проведення повної та часткової СО; промивання шлунку, кишечника; викликання блювоти; забезпечити доступ свіжого повітря.

  • Надання екстреної та невідкладної медичної допомоги у лікувальних закладах, а саме якнайшвидше виведення ОР і їхніх метаболітів з крові і тканин (гіпервентиляція легенів, киснева терапія; форсований діурез; дача проносних) та специфічна терапія протиотрутами (антидотами).

  • Інтенсивна терапія можливих ускладнень з боку життєво-важливих органів та систем (збереження та відновлення вітальних функцій).

Можливі варіанти ураження хімічними речовинами бойового та промислового походження.

Фосфор-органічні бойові отруйні речовини (ФОР).

На сьогодні найбільш імовірними є застосування військами російського агресора бойових отруйних речовин нервово-паралітичної дії з групи фосфорорганічних сполук: зарину, зоману чи V- газів.

Зарин, зоман і V-гази в чистому стані – це безколірні прозорі рідини, технічні продукти яких мають забарвлення від солом’яно-жовтого до коричневого і мають запах: зарин – слабко фруктовий, зоман – камфори, V-гази – паленої гуми; хімічно-чисті ОР мають менш слабкий запах.

Запах ОР має діагностичне значення і враховується під час встановлення діагнозу ураження. Температура кипіння ФОР висока: зарину +151,5°С, зоману +190°С, V-газів +300°С, що визначає високу їх стійкість на місцевості. Так, стійкість зарину влітку – 6 годин, навесні і восени – 12 годин, взимку – до 2 діб, зоману – влітку – близько доби, взимку – кілька діб, V-газів – влітку – 1,5-2 тижні, взимку – декілька місяців.

Деякі нервово-паралітичні отруйні речовини легко випаровуються, інші — спеціально розпиляються, основний шлях в організм пролягає через дихальну систему. Нервово-паралітичні речовини можуть також проникати в організм через шкіру. Леткість ФОР пов’язана з температурою кипіння ОР. Зарин порівняно летюча ОР – 12 г/м3 при +20°С, зоман – 3 г/м3, V-гази – 0,001 г/м3. У зв’язку з низькою леткістю V-газів можливе їх використання у вигляді крапель і аерозолів, а зарина і зомана, крім того, у вигляді пару. Пара ФОР важча за повітря у кілька разів і може довгий час знаходитись у приземному шарі атмосфери і уражати незахищений особовий склад.

Ці речовини викликають смертельно-небезпечні ураження, оскільки специфічно порушують нормальне функціонування нервової системи з появою судом, що переходять у параліч, включаючи параліч дихання та серцево-судинної діяльності.

Отруєння нервово-паралітичною речовиною призводить до сильного слиновиділення, звуження зіниць, розладів дихання (задухи відчуття нестачі повітря, кашель, посиніння губ, язика, обличчя), нудоти, блювання, проносу, посмикування окремих груп м’язів з наступним розвитком судом, непритомності, мимовільного сечовипускання, дефекації та смерті від паралічу дихального центру та дихальної мускулатури.

Невідкладна допомога у разі ураження ФОР:

  • У вогнищі зараження необхідно одягти на ураженого протигаз або респіратор, засоби захисту очей та шкіри.

  • Вивести постраждалого з зони хімічного ураження.

  • У разі потрапляння ФОР на шкіру чи одяг необхідно швидко провести часткову санітарну обробку рідиною з індивідуального протихімічного пакету або протерти 10-15% р- ном нашатирного спирту.

  • У разі потрапляння ФОР в очі – промивання 1-2% розчином гідрокарбонату натрію (сода, розчина має бути медичний, приготований у промислових чи аптечних умовах, або приготовлений додаванням 1 чайної ложки соди, з верхом, на літр перевареної чи бутильованої води) з наступним закапуванням розчинами новокаїну та 1% атропіну.

  • У випадку попадання ФОР в шлунок негайне викликання блювоти, промивання шлунку (повторні, кожні 4-6 год., протягом доби 5% розчином гідрокарбонату натрію (1 чайна ложка соди на пів-літра води) з активованим вугіллям з наступним застосуванням ентеросорбентів та сольових послаблюючих).

  • Передати постраждалого працівникам служби порятунку и екстреної медичної допомоги/звернутися самому

Газоподібний хлор та речовини, що містять хлор

Проста речовина хлор (CAS-номер: 7782-50-5) за нормальних умов — отруйний газ жовтувато-зеленого кольору важчий за повітря, з різким запахом. Молекула хлору двоатомна (формула Cl2). Використовується, для знезараження питної води, як дезінфікуючий засіб у вигляді органічних та неорганічних сполук, що виділяють хлор – плавальних басейнах, лікувальних та інших закладах з особливим санітарним режимом. Окрім того використовується в хімічній та фармакологічній промисловості для синтезу різних речовин.

Небезпеку становить ураження газоподібним хлором у випадку руйнації резервуарів, що використовуються для знезараження води.

Ознаки отруєння хлором:

Під час вдихання парів хлору виникає ураження легень, яке супроводжується набряком киснево-поглинальних альвеол, які під час кашлю можуть розірватися з виділенням мокроти з кров’ю, внаслідок чого людина гине від нестачі кисню.

Дії в осередку зараження:

Заплющити очі та затримати дихання.

Закутатися у верхній одяг і дихати крізь нього (можна змочити водою).

Не бігти.

Спробувати визначити напрямок вітру.

Виходити з зони зараження в бік, який перпендикулярний вітру.

За неможливості вийти, спробувати залізти на високий предмет (стовп, драбину тощо), так як хлор стелиться по землі.

Перша допомога у разі отруєння хлором:

одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря. Робити штучне дихання не можна, необхідно у важких випадках застосувати кисневу інгаляцію. Повний спокій. Для зменшення подразнення − вдихання парів нашатирного спирту, промивання очей, рота, носа відкритих ділянок шкіри 2% розчином харчової соди (приготування дивись вище).

Аміак

Аміа́к, амоніа́к, NH3 — неорганічна сполука, безбарвний газ із різким задушливим запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді. Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин і азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Саме з аваріями на холодильних установках пов’язується найбільша небезпека отруєнь аміаком.

Уражає насамперед нервову систему, знижує здатність нервових клітин засвоювати кисень.

Ознаками загальнотоксичної дії є явища гострої дихальної та серцево-судинної недостатності уже в перші хвилини дії отрути.

Ураження парами аміаку веде до розвитку запальних процесів (трахео-бронхітів, пневмоній), набряку гортані, токсичного набряку легень.

Місцева припікаюча дія зумовлена властивостями нашатирного спирту, який утворюється взаємодіїєю з водяними парами повітря. Можливі хімічні опіки очей та верхніх дихальних шляхів. Подразнення рецепторів блукаючого нерва в дихальних шляхах вже в перші хвилини може викликати рефлекторний ларингоспазм (стиснення м’язів гортані), вагусне пригнічення дихального центру і серцевої діяльності.

Перша допомога у разі отруєння аміаком:

  • Одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря;

  • Дайте подихати зволоженим повітрям (через зволожену марлю чи подібну тканину);

  • Дайте йому теплого молока з “Боржомі” або харчовою содою;

  • У разі  задухи необхідний кисень;

  • У разі спазму голосових щілин забезпечте тепло на ділянку шиї, теплі ванночки;

  • У разі потраплянні в очі − промийте водою або 0,5-1%-ним розчином квасців, вазеліновою або оливковою олією;

  • У разі ураження шкіри − обмийте чистою водою, зробіть примочки з 5%-ного розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

Ураження внаслідок застосування фосфорних боєприпасів.

Фосфорні боєприпаси — тип запальних або димових боєприпасів, споряджених білим фосфором. Зброя, що містить білий фосфор, поширює запалювальну сполуку, температура горіння якої перевищує 800 °C, значною територією, площа якої може досягати кількох сотень квадратних метрів. Горіння продовжується допоки весь фосфор не вигорить або поки не припиниться доступ кисню.

Розжарені частинки від боєприпасу, що містив порошкоподібний білий фосфор, викликають глибокі часткові та розлогі опіки, як і будь-які випадки поводження з палаючими суббоєприпасами без захисного обладнання. Проте, фосфорні опіки несуть підвищений ризик смертності через всмоктування фосфору в організм крізь обпечену ділянку тіла у разі тривалої дії, що може призвести до ураження печінки, серця і нирок, а в деяких випадках і поліорганної недостатності.

Під час спалювання білого фосфору утворюється гарячий щільний білий дим, що складається здебільшого з оксиду фосфору (V) у вигляді аерозолю. Польові концентрації зазвичай нешкідливі, але у разі великих скупчень дим може викликати тимчасове подразнення очей, слизових оболонок носа та дихальних шляхів. Дим більш небезпечний у закритих приміщеннях, де він може викликати асфіксію (задушення) та незворотне ураження органів дихання.

Допомога у разі ураження білим фосфором.

Якомога швидше варто позбутися одягу, до якого прилипли частки білого фосфору, що палає. Якщо такої можливості немає, то занурте уражену шкіру у воду або сильно зволожте. Проникні поранення негайно лікують шляхом придушення рани, яка жевріє, водою, вологою тканиною або вологим брудом, ізолюючи її від кисню, доки не можна буде видалити часточки фосфору: військові зазвичай, роблять це за допомогою багнета або ножа, якщо це можливо. На рану наноситься розчин бікарбонату натрію – харчової соди, щоби нейтралізувати будь-яке накопичення ортофосфатної кислоти, з подальшим видаленням будь-яких залишкових видимих ​​фрагментів: їх легко помітити, оскільки вони світяться в темному середовищі.

Не можна торкатися фосфору пальцями! Опіки варто закрити вологими пов’язками. Вони мають бути просочені фізрозчином, або чистою водою, щоб запобігти повторному загорянню фосфору.

В лікувальних установах застосовується хірургічне очищення навколо рани, щоб уникнути часточок, занадто малих для виявлення (які згодом спричиняють системну недостатність) з подальшим лікуванням, як за термічних опіків.