Дифтері́я – це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації.
Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, передається під час кашлю, чхання, поцілунків, через контакт із забрудненими збудником поверхнями, предметами побуту (посуд, іграшки тощо), а також через заражені продукти та воду. Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні зміни, інколи не сумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.
Інфікуватися можна як від хворої на дифтерію людини, так і від людини, яка є носієм інфекції без клінічних ознак захворювання, які виділяють токсигенні штами збудника. Основний механізм інфікування повітряно – крапельний, рідше може реалізуватися і контактний (наприклад, при дифтерії шкіри).
Інкубаційний період дифтерії триває від 2 до 10 днів.
Часто початкову стадію дифтерії плутають зі звичайним ГРЗ, характерними проявами є підвищена температура тіла, загальне нездужання, біль у м’язах. Через 2-3 дні на мигдалинах з’являється характерний білий наліт, який згодом стає щільним і сірим. Стан людини погіршується, голос стає сиплим, присутній постійний біль в горлі при ковтанні. Хворий свідомо відмовляється від їжі. На фоні такого погіршення здоров’я відсутні нежить, кашель, сльозотеча і інші ознаки респіраторних захворювань.
Симптоми дифтерії у дітей такі ж, як і у дорослих. Характерна відмінність – підвищення температури до критичних показників навіть при сформованому нальоті на мигдаликах. Через кілька днів клінічна картина починає змінюватися – наліт зникає, стан хворого майже нормалізується. Проте небезпека для здоров’я і навіть життя зберігається, бо в крові присутній дифтерійний екзотоксин, що вражає нирки, печінку, серце і нервову систему. Без правильного лікування і вакцинації можливий розвиток таких ускладнень, як нефроз, міокардит, дистрофічні ураження печінки.
Єдиним надійним захистом уберегтися від дифтерії є вакцинація дітей, згідно з Національним календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років. Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але у щеплених недуга матиме набагато легший перебіг, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому важливо вчасно здійснювати як вакцинацію, так і ревакцинацію.
Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії, наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність.
Особиста профілактика, включає також гігієну – елементарне миття рук протягом дня, провітрювання приміщень, протирання предметів, з якими міг взаємодіяти носій хвороби. При перших підозрах на дифтерію, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою і не займатися самолікуванням.
Бережіть своє здоров’я! Вчасно вакцинуйтеся від цієї небезпечної інфекційної хвороби!