Сказ – вірусна, смертельна інфекція, розвиток якої у людини можна попередити введенням вакцини. Найчастіше вірус сказу передається при укусі заражених тварин, у більшості випадків джерелом інфікування є собаки.
За даними ВООЗ інкубаційний період сказу становить 2–3 місяці, але може коливатися від 1 тижня до 1 року залежно від низки факторів: місця, кількості й глибини укусів, кількості й активності вірусу, що потрапив у рану, віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку. У разі інфікування людині показана негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини.

Обов’язковому щепленню підлягають люди: яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри, покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ), подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки, які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами.

Для профілактики сказу необхідно: регулярно вакцинувати свійських та диких тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами), уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами, не торкатися диких чи безпритульних тварин, не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти) та виконувати правила утримання тварин.