29 січня відзначається Всесвітній день боротьби з проказою заснований у 1953 році французьким громадським діячем Раулем Фоллеро, який присвятив усе життя боротьбі з цією хворобою.
Мета Всесвітнього дня боротьби з проказою:
• Привернути увагу на проблему не тільки медичної, але й широкої світової громадськості, органів адміністративного управління, громадських організацій, благодійних фондів, релігійних громад і приватних осіб.
• Довести до відома суспільства, що проказа є виліковною хворобою.
• Ліквідувати дискримінацію щодо осіб, які страждають на проказу та членів їх сімей.
Проказу визнали найстарішою інфекцією на планеті. Такого висновку дійшли науковці з університету Техасу. Вони виявили два різновиди бактерій, що в наш час викликають розвиток цієї недуги, які походять від спільного предка, що існував ще десять мільйонів років тому.
Ця хвороба має кілька назв – проказа, лепра, хвороба Гансена та відома людству ще з біблійних часів. У давні часи хворих на проказу виганяли з міст, чіпляючи до них дзвіночки, аби ті в такий спосіб повідомляли людей про своє наближення. У цивілізованому світі хворих на проказу також ізолюють, для цього свого часу створювали лепрозорії. В Україні функціонує Одеський лепрозорій, який прийняв останніх пацієнтів у 1985 році.
Проказа не відноситься до масових захворювань, однак у стародавні часи люди її боялися більше, ніж сьогодні СНІДу. За даними ВООЗ у світі на лепру страждають близько 7 млн. осіб, серед яких чоловіків втричі більше, ніж жінок. Діти більш чутливі до прокази у порівнянні з дорослими. Сьогодні проказа зустрічається у 139 країнах світу, головним чином у тропіках і субтропіках, і щороку повідомляється про понад 120 тисяч нових випадків. Хвороба поширена в Африці, Азії, Індії, Іспанії та Португалії. У США хворі на проказу зустрічаються на узбережжі Мексиканської затоки, на Гаваях і в Південній Каліфорнії. В Україні можуть спостерігатися привозні випадки.
Проказа — це хронічне інфекційне захворювання, яке спричиняють мікобактерії лепри та вражають, переважно, шкіру, периферичні нерви, слизову оболонку верхніх дихальних шляхів і очі.
Зараження проказою найбільш ймовірне внаслідок тривалого й досить тісного побутового контакту. Збудник передається від хворої людини до здорової найчастіше з виділеннями з носа (під час кашлю, чихання), а також контактним способом. Зі 100 осіб лише в трьох розвиваються якісь ознаки, тобто хвороба не має великої заразності. Здорові люди, як правило, піддаються ризику за умови порушення імунного статусу.
Інкубаційний період хвороби триває близько 5 років. У деяких випадках симптоми можуть розвинутися протягом одного року, а в інших — до 20 років.
При всіх формах захворювання на лепру на ранній стадії з’являються шкірні зміни. Спочатку на тілі людини з’являються бурувато-жовті плями, особливо на обличчі, кінцівках, сідницях, спині, які зовсім нечутливі на дотик. Пізніше, ці плями перетворюються на горбики та вузлики діаметром до 3 см, синюватого кольору. Обличчя хворого стає схожим на “лев’ячу морду” — зморшки та складки на обличчі поглиблюються, ніс потовщується, різко виступають надбрівні дуги. Усі перелічені симптоми супроводжується також невритами, психозами, трофічними порушеннями, поліневритами, неврозами.
Потім настає більш глибоке ураження організму – аж до сліпоти і деформації та втрати кінцівок, порушення білкового обміну, існує висока ймовірність захворювання на туберкульоз.
Лепра виліковна, лікування на ранніх стадіях захворювання дає змогу уникнути інвалідності. Для лікування використовують системну мультимедикаментозну терапію з призначенням протилепрозних препаратів із залученням фахівців з ортопедії, офтальмології та неврології.
Чинники, що можуть провокувати розвиток прокази: низький рівень життя, санітарної культури, хронічні шкідливі захворювання — алкоголізм та наркоманія; часті вірусні інфекції. Також до факторів ризику відносять емоційні стреси, зловживання препаратами йоду та оперативні втручання.