Дефіцит йоду є важливою медико-соціальною проблемою в багатьох країнах світу, яка безпосередньо пов’язана з харчуванням населення і в першу чергу дитячого. Йод входить до складу гормонів щитовидної залози, які регулюють обмін речовин, енергетичні процеси і теплообмін організму. Ці гормони беруть участь абсолютно в усіх функціях організму і, оскільки щитоподібна залоза є одним з елементів ендокринної системи, порушення в ній спричиняють розлад усієї системи, зокрема, впливає на ріст клітин і метаболізм, а також забезпечує швидкість біохімічних реакцій, обмін білків і жирів. Тому часто в разі йододефіциту одночасно з хворобами щитоподібної залози спостерігаються порушення в діяльності всіх інших залоз.
Найчутливішою до нестачі йоду в організмі є нервова система. Тож у разі стабільного йододефіциту в дитини з раннього віку відбувається затримка психічного розвитку, а за класичної форми йододефіциту розвивається кретинізм. Такі діти малі на зріст, з непропорційними частинами тіла і різким відставанням у розумовому розвитку.
Йододефіцит може також призводити до розвитку доброякісних та злоякісних пухлин щитоподібної залози.
В Україні проблема йододефіцитних захворювань упродовж останніх років значно загострилася.
Це пов’язано як із ліквідацією попередньої системи йодопрофілактики, що ґрунтувалася на масовому використанні йодованої солі, так і з помітним зменшенням у харчуванні населення частки продуктів, відносно багатих йодом. Надзвичайно актуальною є проблема йодного дефіциту в нашому регіоні. За все життя людина споживає 3–5 г йоду, що менше від однієї чайної ложки. Фізіологічною потребою для кожної людини є вживання відповідної добової дози йоду щоденно.
Для дітей віком до 6 років добова доза становить 90 мкг., 6-12 років до 120 мкг; підлітків і дорослих до 150 мкг, для вагітних до 200 мкг
Масова йодна профілактика вважається найефективнішим і найдешевшим методом і досягається шляхом додавання солей йоду до найпоширеніших продуктів харчування (кухонної солі, хліба, води) та розрахована на всіх жителів певного ендемічного регіону. Вживання йодованої кухонної солі вважається найуніверсальнішим методом профілактики йододефіцитних захворювань: сіль вживає більшість населення незалежно від соціального й економічного статусу, діапазон її споживання незначний (від 5 до 10 г на добу). Профілактична ефективність досягається при охопленні цими заходами понад 90% населення.
Найбільше йоду містять такі продукти:
• йодована сіль;
• морська риба (тунець, хек, тріска, лосось, камбала, судак, палтус, сайда тощо);
• водорості (морська капуста, норі, вакаме, комбу тощо);
• морепродукти (краби, креветки, восьминоги, кальмари, мідії, морські гребінці тощо);
• сир;
• коров’яче молоко;
• яйця;
• йогурт;
• соєве молоко;
• біла квасоля;
• горіхи(фісташки, волоські горіхи);
• чорнослив;
• ягоди (полуниця, журавлина, виноград, вишні, фейхоа );
• фрукти(груші, яблука, апельсини, хурма);
• овочі (часник, щавель, шпинат, баклажан, ріпа, зелена цибуля, картопля тощо);
• м’ясо (яловичина, індичка, свинина, курятина
• хліб, на якому вказано, що він багатий на йод;
• пшенична крупа
• соєвий соус та інші.
Рекомендуємо:
Проводити моніторинг захворювань населення на йододефіцитні хвороби в розрізі вікових груп;
Проводити цільові медичні огляди дитячого населення та вагітних жінок щодо раннього виявлення функціональних порушень, пов’язаних з нестачею йоду в організмі та визначення йоду в сечі вагітних;
Проводити профілактичне лікування серед дитячого населення, вагітних, жінок-годувальниць йодовмісними сполуками (антиструмін, йодид калію, полівітаміни з добавкою йоду, мінеральні комплекси, що містять йод, таблетки з морських водоростей).