Всі лікарі давно помічають, що захворюваність на рак, діабет, аутоімунні розлади та неврологічні хвороби стрімко зростає. Найстрашніше те, що вони помолодшали: тепер важкі діагнози ставлять не пенсіонерам, а людям у 20–40 років. Ми, як хірурги бачимо, наскільки іншими стали тканини за останні 10 років. Які вони стали не еластичні, як швидко розповлюджується запалення на тканинах. Раніше у нас було набагато більше часу і можливостей в операційний – зараз часу немає, як і можливостей зберегти ті тканини, які раніше ми б не видаляли.
Чому так сталося? Чи це просто краща діагностика, чи світ реально став більш агресивним до людини?
Всі чудово розуміють, що зараз набагато більше шкідливих речовин в середовищі, в іжі, в повітрі – всюди. Але почнемо розбирати це питання з самого розповсюдженого – пластик.
У нас в тарілці – пластик. У воді – пластик. У повітрі – здогадайся що? Так, знову він. І ні, це не якась екологічна паніка чи черговий тренд. Це науково доведений факт: ми буквально їмо пластик. І робимо це щодня.
За оцінками WWF, середньостатистична людина споживає близько 5 грамів мікропластику щотижня. Це як кредитна картка на тиждень! Ти не з’їв жодної пластикової виделки — але проковтнув її еквівалент.
Мікропластик — це мініатюрні частинки пластику менші за 5 мм, які потрапляють у довкілля, а далі — у воду, ґрунт і, зрештою, у наші організми. Ти з’їв рибу? Вона харчувалась планктоном з додаванням поліетилену. Випив пляшечку води? Там понад 300 частинок мікропластику на літр. Навіть чайний пакетик — той, який ти кидаєш у чашку — може виділяти понад 10 мільярдів наночастинок пластику при заварюванні.
Пластик не просто накопичується — він діє. Мікропластик може проникати через стінки кишківника, взаємодіяти з клітинами, викликати запалення та змінювати гормональний фон. Деякі частинки діють як ендокринні дизруптори — вони імітують гормони, порушуючи роботу щитоподібної залози, репродуктивної системи, навіть мозку.
Причини:
- Хронічне запалення.
- Порушення гормональної регуляції.
- Зміни мікробіому і харчування.
Чи можна від цього втекти?
Ні. Але можна зменшити шкоду.
Ось кілька реальних кроків, які дійсно працюють:
- Скло. Замість пластикових пляшок та ланчбоксів. Скло не виділяє токсинів, не вбирає запахів і не залишає післясмаку “нафтопереробного заводу”.
- Фільтруйте воду. Ідеально — багатоетапні системи з вугільними фільтрами. Ні, Brita з супермаркету — не ідеал, але краще, ніж нічого.
- Саме важливе – уникайте гарячого пластику. Розігрівання супу в пластиковому контейнері — це як просити про дозу фталатів.
- Не беріть зайвий пластик. Скажіть “ні” пакетику, коли купуєте щє один банан. Банан — він і так в упаковці.
- Не пийте з пластикових пляшок. Особливо якщо вони постояли на сонці. Пластик втомлюється і починає «плакати» хімікатами прямо в вашу воду.
Чи це зручно? Не завжди. Чи варто? Однозначно.
Ми не виберемось із цієї пластикової реальності завтра. Але кожна маленька зміна — це мінус кілька грамів пластику в вашій печінці. В буквальному сенсі.
Тож зробіть це для вас, для ваших дітей