Практично щодня пацієнти звертаються до сімейного лікаря з проханням оформити медичні документи, бо “так сказав хірург, гастроентеролог, кардіолог…- це до сімейного, документи оформлює він”.
Тому є потреба у роз’ясненні щодо того, хто має лікувати, а хто писати документи.
По-перше, в законодавстві відсутнє поняття “лікар-консультант”. Таких лікарів просто не існує.
По-друге, згідно специфікації закупівлі послуг НСЗУ п.20 – лікарі вузького профілю зобов’язані робити: оформлення довідок, формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та направлень на медико-соціально-експертну комісію
Пацієнт (протягом “активного” діагнозу – на час лікування, при хронічних – постійно) має бути на лікуванні у лікуючого лікаря згідно протоколу лікування та діагнозу для продовження амбулаторного лікування, постійного нагляду і спостереження, експертизи непрацездатності, формування МВТН.
Отже, якщо сімейний лікар не є по даному діагнозу пацієнта його лікуючим лікарем, оформлення документів про інвалідність можна розцінити як підробку медичної документації. Плюсом, не варто забувати, що в Україні наразі війна, і це можуть розцінити як спробу отримання інвалідності з певною метою.
Наприклад з діагнозом “розсіяний склероз” згідно протоколу лікування лікуючим лікарем є невролог. Саме невролог в цьому випадку зобов’язаний проводити експертизу тимчасово