Інфекційний мононуклеоз — гостре антропонозне вірусне захворювання, спричинене вірусом Епштейна — Барр . Збудник нестійкий у зовнішньому середовищі, швидко гине внаслідок висушування, під дією високої температури.
Джерело інфекції — хвора або інфікована людина. Після первинного інфікування вірус періодично виділяється зі слиною протягом усього життя.
Інфікування відбувається через контакт зі слиною, наприклад поцілунок і забруднені слиною предмети: обмін шматочками їжі, пиття з однієї склянки чи пляшки.
Інкубаційний період триває від 30 до 50 днів.
Сприйнятливість населення до захворювання висока.
Клінічні прояви інфекційного мононуклеозу:
- гарячка;
- генералізована чи регіонарна лімфаденопатія;
- тонзиліт, фарингіт і гепатоспленомегалія;
- характерні зміни загального аналізу крові (лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари).
У більшості випадків прогноз під час інфекційного мононуклеозу сприятливий.
Водночас захворювання може зумовити небезпечні для життя ускладнення, зокрема:
- обструкції верхніх дихальних шляхів;
- розриви селезінки;
- тяжкі тромбоцитопенії та гемолітичні анемії.
Лабораторна діагностика:
- загальний аналіз крові;
- імуноферментний аналіз (ІФА);
- ПЛР-діагностика.
Профілактика інфекційного мононуклеозу полягає у тому, що хворих госпіталізують до інфекційного відділення або ізолюють вдома. Медичне спостереження за контактними особами з епідемічного осередку рекомендоване протягом 20 днів. Ефективність дезінфекції в осередку не доведена.