День заснований рішенням ВООЗ, має щорічний характер і відзначається спільно зі Всесвітнім днем хворого на алергію.
Алергія – підвищена чутливість організму до різних речовин, пов’язана зі зміною його реактивності. Це сильна реакція клітини імунної системи. Алергічні захворювання – бронхіальна астма, полінози, кропив’янка, алергічний риніт, дерматит, лікарська та харчова алергія мають тенденцію до зростання.
Термін “алергія” ввів у 1906 р. австрійський педіатр Клеменс Фон Пірке.
Але ще за часів Стародавнього Єгипту були описані симптоми, які в даний час розглядають як клінічні прояви алергії.
Медицина почала вивчати дану недугу лише в 19 ст. – в період інтенсивного розвитку промисловості, а точніше пов’язаного з ним забруднення навколишнього середовища, а розібралося в природі цього явища тільки до кінця 20 ст.
За статистикою алергією страждають близько 40% населення нашої планети. Причому в мегаполісах до цього захворювання схильне від 30 до 60% населення.
Основні причини будь-якої алергії закладені в генетичній основі людини – у спадок ми отримуємо гени, які відповідальні за схильність до алергічних реакцій.
Більше ніж 160 видів продуктів харчування є алергенами, але тільки 8 з них викликають більш ніж 90% випадків харчової алергії – це яйця, молоко, арахіс, лісові горіхи, морепродукти, соя, пшениця і риба. Найалергенніші з них – арахіс, молоко і морепродукти.
Самий алергенний медикамент – пеніцилін, до 10% пацієнтів, які приймали цей антибіотик, повідомляли про алергічні реакції.
Розрізняють кілька видів алергічних реакцій в залежності від того, в якому органі або групі органів вона виникає: респіраторна, шкірна або офтальмологічна. Також розрізняють види алергії в залежності від її причини.
Форми алергічних реакцій різноманітні. Вони проявляються у вигляді сильного подразнення слизових оболонок, шкірних висипань, набряку або екземи, тривалого нежиті або кашлю, спастичного дихання, загального нездужання та інших симптомів.
Алергія проявляється по-різному в різні вікові періоди.
У дітей раннього віку – це частіше висипання на тілі. У дітей молодшого шкільного та підліткового віку – респіраторні прояви. Типовий алергічний риніт, який проявляється набряком слизових носа, свербінням, сльозотечею, нападами чхання. Можливий дебют бронхіальної астми.
До “дивних” видів алергії лікарі відносять хворобливу реакцію організму на різкі запахи: духи, побутову хімію, аерозолі. Це все є ознакою гіперчутливості бронхів.
Якщо ви знаєте, що у вас є алергія або схильність до неї, намагайтеся дотримуватися певних правил, щоб уникнути ускладнень.
У свою чергу, алергія тягне за собою дуже багато захворювань, зокрема, астму.
Бронхіальна астма (від грецького – «важке дихання, задишка») – хронічне захворювання, при якому в стінці бронху розвивається запалення, яке найчастіше виникає в результаті дії алергенів та інших речовин.
Бронхіальна астма (від грецького – «важке дихання, задишка») – хронічне захворювання, при якому в стінці бронху розвивається запалення, яке найчастіше виникає в результаті дії алергенів та інших речовин.
За даними досліджень, сьогодні більш ніж 40% населення Землі мають ті чи інші ознаки алергії. Кожна 3-я людина хвора на алергічний риніт і майже кожна 10-а – на бронхіальну астму.
Головними симптомами бронхіальної астми є епізоди задишки, свистячі хрипи, кашель і закладеність у грудній клітці. Приступ задухи – найбільш типовий симптом астми. Приступу задухи може передувати аура нападу, що виявляється чханням, кашлем, ринітом, кропив’янкою. Між нападами у хворих може не спостерігатися ніяких ознак хвороби.
Під контролем перебігу бронхіальної астми ми маємо на увазі чотири основні ознаки:
- наявність денних симптомів бронхіальної астми частіше ніж 2 рази на тиждень;
- наявність нічних симптомів бронхіальної астми;
- потреба у додатковому застосуванні лікарських препаратів для лікування симптомів;
- поява симптомів або необхідність додаткового застосування ліків при фізичному навантаженні;
Контроль за симптомами – головна мета лікування астми. Життя з астмою може бути повноцінним.
Глобальна ініціатива по боротьбі з астмою наголошує на необхідності надати людям з астмою відповідні знання, щоб керувати своєю хворобою та розпізнавати, коли потрібно звертатися за медичною допомогою.
Медичні працівники в свою чергу мають підвищувати свою обізнаність щодо триваючої і зростаючої захворюваності та смертності від астми, яких можна уникнути, а також опублікованих даних щодо ефективного лікування астми, щоб вони могли надати надійну інформацію та оптимальне лікування для своїх пацієнтів.