Тривога давно перестала бути лише емоцією. В умовах життя в Україні вона стала фоновим станом для багатьох – через невизначеність, новини, втрати, повітряні тривоги та постійний стрес. Навіть коли здається, що ми «звикли», тіло продовжує реагувати, часто через фізичні симптоми.
Тривога запускає в організмі режим постійної готовності. Нервова система сприймає навколишні події як загрозу, навіть якщо прямо зараз небезпеки немає. Через це підвищується рівень гормонів стресу, м’язи залишаються напруженими, а внутрішні системи працюють у режимі перевантаження.
Одним із найпоширеніших проявів є постійна втома. Навіть після сну людина відчуває виснаження, адже організм не повністю розслабляється й не переходить у режим відновлення. Сон стає поверхневим, із частими пробудженнями, що лише посилює втому.
Часто тривога «оселяється» в тілі у вигляді м’язового напруження. Болять плечі, шия, спина, з’являються головні болі напруги. Це не завжди пов’язано з фізичним навантаженням – м’язи просто довго перебувають у стані готовності.
Травна система також чутливо реагує на тривогу. Можуть виникати здуття, спазми, нудота, порушення апетиту. У стресових умовах організм спрямовує ресурси не на травлення, а на виживання, тому шлунково-кишковий тракт працює нестабільно.
Ще один поширений прояв – відчуття браку повітря або прискорене серцебиття. У моменти підвищеної тривоги дихання стає поверхневим, серце реагує на сигнал небезпеки, навіть якщо загрози немає. Це може лякати, але часто має функціональний характер.
На тлі тривоги знижується й імунний захист. Постійний стрес виснажує організм, через що люди частіше хворіють, довше відновлюються після застуд і відчувають загальну слабкість.
Слід пам’ятати, що така реакція – не ознака слабкості. Це нормальна відповідь психіки й тіла на ненормальні умови. Багато хто тримається «на автоматі», не помічаючи, як накопичується напруження.
Піклування про фізичне самопочуття в умовах тривоги починається з простих речей: регулярного сну, навіть коротких пауз для відпочинку, руху, який допомагає «випустити» напруження з тіла, й обмеження інформаційного перевантаження.
Якщо фізичні симптоми стають постійними або заважають жити, важливо звернутися по допомогу – до лікаря або фахівця з психічного здоров’я. Підтримка в такі часи – це необхідність, а не розкіш. Турбота про тіло сьогодні – це внесок у здатність жити й триматися завтра.